субота, 29 серпня 2009 р.

Про брехню

Мабуть, найдревніша професія – це брехун. Ще в Едемському саду, там де були створені ідеальні умови для життя людина та здається людина не потребувала брехати, вона (людина) не витримала та зробила це. Адам збрехав. Але чому? Через те, що злякався Божого гніву, злякався сказати правду та просити прощення?
Я особисто не пам’ятаю, щоб в дитинстві мене вчили брехати. Навпаки, мій батько постійно повторював, що я завжди маю казати правду. Принаймні казати правду їм, батькам. Але мій «внутрішній голос», який у жодному разі не був схожий на сумління, потихесеньку шепотів мені: «А може не треба, якщо скажеш правду, то будеш покарана, тобі буле боляче. Давай краще промовчимо та й годі». Я не хочу сказати, що завжди треба казати правду. Інколи дійсно мовчання – це золото. І «брехня заради спасіння», коли, наприклад, під час Великої вітчизняної війни люди ховали євреїв, це також зовсім інша історія . Але зараз я не можу позбавитися цього питання: Чому? Чому так легко щось збрехати і так важко казати правду? Серце крається. Мозок намагається не думати про це, але сьогодні він у тандемі з серцем. Вони разом шукають відповідь, вони сперечаються. Мозок наполягає на тому, що брехня – це своєрідний захист, це спроба сховатися, не виставляти свої слабкі сторони, не стати уразливим. Але він (мозок) також нагадує, що немає нічого захованого, що не виявиться. А серце… Будиночок емоцій, переживань, розчарувань та болю. Він має багато кімнат. В кожній живе почуття або емоція. Здається, що вони взагалі живуть своїм життям, не звертаючи уваги на оточуючих. Їх спілкування заслуговує на увагу. Бувають години, коди всі почуття та емоції починають сперечатися, не слухають одне одного та тоді в будиночку підіймається такий галас, що навіть мозок вважає за потрібним втрутитися, бо серце може не витримати. Бувають години, коли всі мешканці будиночка живуть спокійно та намагаються порозумітися. Тоді настає тиша. А коли вони стикаються з брехнею І це завдає неймовірного болю, і навіть логічні пояснення розуму не допомагають. Хочу мозок розуміє, що все одно це не виправдовує брехню.
З кожним днем все більше переконуюсь, що краще казати та знати правду, ніж брехати. Хтось сказав – краще коли тебе вб’ють відразу, ніж будуть вбивати поступово.

Немає коментарів: