Що найцікавіше у подорожах? Відомі місця? Можливість побачити щось нове? Доторкнутися до історії? Відпочити? Здається, що передовсім це залежить від людини. Для когось важливо згадати відвідування певних місць та країн, для когось навіть згадати важко кількість та перелік місць, головним буде щось інше.
У дитинстві мені дуже подобалося їздити. Не важливо куди. Головне – побачити щось нове. Зараз трішечки по-іншому. Навіть дуже по-іншому. Люди. Цікаві люди. Нецікаві люди (але такого не буває). Звичайні люди. Незвичайні люди. Важкі (за характером), з певними вимогами та очікуваннями. Легкі (на підйом), які майже завжди готові зірватися з місця та побігти. Що може захоплювати більше, ніж «відгадування» людей?
Останні подорожі були досить захоплюючими. Вони також мали «виховний» характер. В черговий раз я переконалася, що дуже часто краще мовчати, ніж говорити, що до людей треба ставитися перш за все з повагою, а не вважати, що хтось гірший за тебе; що існують різні можливості, але не всі можуть ними скористатися.
Дещо мене вразило. Взагалі – декілька речей. По-перше, крокодили. Саме вони. Власне, не факт їхнього існування, а факт їхнього, так би мовити, проживання у дикій природі. Дика природа дуже зручно розташувалася на території студентського містечка, та, здається, вони порозумілися.
А ще – заморожені йогурти. Цікаво, хто їх винайшов. Напевно, людина, яка піклується про своє здоровіє. Смакота.
Білки, яких можна годувати з рук. Але тут також це є. Білочки ласували цукерками «Вечірній Київ».
Але більш за все мене вразила одна людина. Але це зовсім інша історія…
