Все мы родом из детства :) или юности

За последние несколько дней я встретила несколько человек из своего "далекого" прошлого, из того времени, когда все было совсем не так, как сейчас, когда мы с Наташкой покупали куриные спинки, чтобы из них варить суп и все были очень счастливы, когда я с работы приносила рыбные консервы и еще мы лепили сами вареники, а я делала рыбные котлеты. Зимним овощем тогда была кислая капуста и картошка, а сегодня я ела свежие помидоры и огурцы.

У нас была женская группа – 6 человек, тогда мы были близкими друзьями и кроме этого были «разбиты» на подгруппы - я и Шаршова, удивительно как Бог сводит людей :) В воскресенье видела Сережу Зайченко, мы поболтали с ним и я сказала фразу «А что делать, жизнь такая», он тут же отреагировал, что это «у вас семейное – ты и Шаршова всегда так говорили». Удивительно просто :) Сегодня одна моя подруга сказала, что он сейчас слушает проповеди Скопича и в одной из них он говорит обо мне, что я его хороший друг. Столько всего в голове сразу же пронеслось… Надо будет найти старые фотки и отсканировать некоторые из них. 10 лет прошло, даже 12. Интересно, что я до сих пор помню день, когда я познакомилась с Наташей, Каплиным С., Скопичем, Скрипаком, Аликом, Алисой (это уже было немного позже), Пятериковой и конечно же Люсечкой. Кажется, что моя память просто «законсервировала» эти моменты. Некоторые психологи считают, что самые яркие моменты нашего детства очень сильно влияют на нашу жизнь. Это было уже далеко не детство, но многие моменты моего "не детства" до сих пор сильно влияют на мою жизнь :)

Посвящается :)

I don’t wanna talk
About the things we’ve gone through
Though its hurting me
Now it's history
I’ve played all my cards
And that’s what you’ve done too
Nothing more to say
No more ace to play

The winner takes it all
The loser standing small
Beside the victory
That’s her destiny

I was in your arms
Thinking I belonged there
I figured it made sense
Building me a fence
Building me a home
Thinking Id be strong there
But I was a fool
Playing by the rules

The gods may throw a dice
Their minds as cold as ice
And someone way down here
Loses someone dear
The winner takes it all
The loser has to fall
Its simple and its plain
Why should I complain.

But tell me does she kiss
Like I used to kiss you?
Does it feel the same
When she calls your name?
Somewhere deep inside
You must know I miss you
But what can I say
Rules must be obeyed

The judges will decide
The likes of me abide
Spectators of the show
Always staying low
The game is on again
A lover or a friend
A big thing or a small
The winner takes it all

I don’t wanna talk
If it makes you feel sad
And I understand
You’ve come to shake my hand
I apologize
If it makes you feel bad
Seeing me so tense
No self-confidence
But you see
The winner takes it all
The winner takes it all......

ABBA

This is how I feel now :)

Сльози

Не прошепочу "бувай!",
І не скажу "до побачення!".
Дзвенить останній трамвай,
Я не попрошу пробачення.

Не дивись, як капають сльози,
Як капають сльози, як плачу я.
Ти не злись, все було серйозно,
Та інший в мене пункт призначення.

Бо люди як літаки,
Маршрути різні у просторі,
Усі ми одинаки
В безмежній вічності простору.

(автор - Юлія Міщенко, "Таліта Кум")

Isn't it interesting that while I do understand that it's silly to fool myself, it's really silly to make the same mistakes and not to learn anything, I still continue to do it. Probably now it's time to stop using my imagination and seeing things like I want to see them, but in the real perspective. I just wonder if a human being is able to do it :)

Сьогодні мені запропонували перекладати для урядової делегації Швеції під час офіційних переговорів. Навіть програму надали. Але мені страшно, дуже страшно. Я намагаюсь проаналізувати чому. З одного боку я хочу перекладати, дуже хочу перекладати та мені це дуже подобається, крім того я вже починаю «відчувати» українську мову та має вже певний досвід. Але чому я відчуваю цей страх? Мабуть це невпевненість, може я ще не маю досить досвіду, але якщо постійно боятися, звідки цьому досвіду взятися?

Olga

she is one of "my" kids. I just like these pictures of her. She is a great girl, I stayed with her host family and her for 17 days... and managed to survive :) to be continued ...

the Seminary

I’ve always admired God’s sense of humor :) . Had anybody told me that today, in 2008, I would translate here and moreover – enjoy it, I doubt that I would have believed. Right now and especially today, I do understand that I need it and I am VERY thankful to God for this place.

Для чого все це?

Колись у мене був хлопець (принаймні це так називалося), та в силу певних обставин ми дуже багато листувалися, іноді навіть по 2 листи на день. Це продовжувалося досить довго. Через те, що його рідна мова була англійська, а я в той час навчалася в університеті та саме її вивчала, всі листи були англійською. Зараз він вже не мій хлопець (я вже про це не сумую :), але коли я питала Бога "чому" трапилося все те, що трапилося, одна з відповідей - такі стосунки були дуже корисні для мене, щоб вивчати мову, принаймні. Та ще мені подобалось ділитися своїми думками. Отже, для чого блог? А просто для того, щоб ділитися своїми думками, змальовувати найяскравіші моменти життя (хоча не лише найяскравіші, та не обов’язково мого життя :)

Я хочу, щоб блог був двомовний, якщо буде час на переклад :) Іноді це буде просто натхнення та бажання :) все одно більшість моїх друзів в Україні розуміють англійську :)