Сльози

Не прошепочу "бувай!",
І не скажу "до побачення!".
Дзвенить останній трамвай,
Я не попрошу пробачення.

Не дивись, як капають сльози,
Як капають сльози, як плачу я.
Ти не злись, все було серйозно,
Та інший в мене пункт призначення.

Бо люди як літаки,
Маршрути різні у просторі,
Усі ми одинаки
В безмежній вічності простору.

(автор - Юлія Міщенко, "Таліта Кум")

Isn't it interesting that while I do understand that it's silly to fool myself, it's really silly to make the same mistakes and not to learn anything, I still continue to do it. Probably now it's time to stop using my imagination and seeing things like I want to see them, but in the real perspective. I just wonder if a human being is able to do it :)