Але насправді відкрила все це з іншого боку. Перш за все відкрила для себе саме китайців. Виявляється, що вони мають різні обличчя, а не те ж саме, як це мені раніше здавалося. Дійсно, майже всі вони з темним волоссям та темними (карими) очима, низенькі, худенькі, але різні.
Вони зовсім не вживають хліба, може через це вони такі худі (треба більш детальніше про це подумати ), їхня їжа дуже дивна, як на мене. Скорпіони, яких можна замовити в ресторані (вже підсмажених), або обрати живого та його підсмажать за вашим смаком. Брррррррррр. Пекінська качка - це більш менш схоже на те, до чого я звикла. Рис та різноманітні його варіації. Це навіть можна приготувати й вдома. Солодкі шматочки курятини та солодкі великі такі креветки. Супи. Дуже незвичайні. Солодкі. Багато їжі дуже гострої. Хтось сказав, що вони це роблять навмисно, для дезінфекції шлунку. Краще про це не думати. Звичайно, п’ють вони чай. Кава не смачна та дуже дорога. Здається мені, що закохалася я в китайський чай.Пекінська опера – це треба розуміти, або любити або при
ймати. Для мене це був виключно третій варіант. Надзвичайно цікаво, незвичайно та… голосно. Навіть дуже голосно. Але повільно, та я б сказала - аристократично. Чому аристократично не знаю, здається так мені. Що дійсно вражає – з яким пієтетом до цього відносяться самі китайці. Уявіть собі – неділя, 8 ра
нку, дуже великий парк в Пекіні в якому гуляє дуже багато людей. Хтось грає в якусь в гру (дивиться фотографію), хтось малює ієрогліфи, хтось займається гімнастикою або у-шу, а хтось репетирує – співи, гра на музичних інструментах. 
Немає коментарів:
Дописати коментар