Протиставлення...

Робота. Я постійно думала про роботу. Пробігаючи повз людей, зовсім не звертала на них уваги. Мені здавалося, що темп їхнього життя був набагато спокійнішим за мій, що вони живуть, а я постійно намагаюсь щось або когось наздогнати, вони роблять все не докладаючи зусиль, а мені треба постійно дуже багато працювати.

Я намагалася знайти свого партнера з перекладу, щоб підготуватися разом до наступної сесії. Він з кимось розмовляв. Коли я побачила його співрозмовника, у мене затамувало подих. А він й справді дуже гарний. Відкрити очі, відкрита посмішка та тримається дуже впевнено, не так як мій друг. Але требі бігти, знов повертатися до шаленого ритму життя. Навіть не варто думати про нього. Де він та де я. Хто він та хто я. Впевнена, що у нього дівчат ціла купа – різноманітних білявок та брюнеток, високих та низеньких.

Ми знову випадково побачились. Зачепилися поглядами та побігли далі. Я реалістка. Я все чудово розумію. В дитинстві я вірила у казки, принцес та принців. Зараз я найбільше не хочу розчаровуватися та зневірюватися в людях. Він дійсно принц, але не з моєї казки.

«А що ви робите у вечорі? Може сходимо разом кудись». Зрештою ми пішли на вечерю учотирьох. Але потім залишилися удвох. Зазвичай я дуже відкрита та розкута людина, яка постійно жартує та підтримує бесіду, хочу я надаю перевагу мовчанню та спостеріганню за людьми. Але зараз я говорила якийсь дурниці, він ж реагував дуже доречно. Такі різні, такі далекі…

Робота. Я постійно думаю про роботу. Але треба написати йому листа :)