Do What You Love and Love What You Do...otherwise don't do it. I did not invent this phrase, I "borrowed" it from one person I worked with and who was very successful. I believe that this helps me "to take everything easy and smell the flowers"
вівторок, 22 грудня 2009 р.
Very special
понеділок, 14 грудня 2009 р.
О крыльях
О смысле жизни и воле Бога. Его воля исполнится, даже если я не хочу принимать в ней участия, если я буду отбиваться всеми силами, правдами и неправдами.
По сути, Ему ничего от нас не надо. Мы не можем согреть Его, мы не можем дать Ему того, чего не Него нет. Потому что у Него все есть. Он самодостаточен. Общение с Ним прежде всего необходимо мне, именно мне, а не Ему. И если я что-то делаю, комментируя при этом, что это вот такое мое служение Ему, именно это и именно сейчас, то наверно мне надо просто разбежаться и стукнуться головой об стену, чтобы стало больно - больно и мозг выдал такое: "А как же остальное время? Для кого ты все это делаешь?"
"И все, что вы делаете, словом или делом, все [делайте] во имя Господа Иисуса Христа, благодаря через Него Бога и Отца". (Кол. 3 :17)
Плохо закрывать уши и глаза и делать вид, что я не слышу или не понимаю Его, плохо глупо хихикать, когда кто-то порочит Христа, но еще хуже делать то, что не есть Его воля, пусть это будет даже служение, а потом обижаться на людей и на Него за то, что никто меня не хвалит и не ценит. Признание от людей - это круто. Реально круто. Но ведь крылья дает только Бог :) Хочу лететь.
Сначала пост назывался "О смысле жизни..." теперь я подумала, что он будет называться "О крыльях..."
субота, 12 грудня 2009 р.
Привет из прошлого...
Не помню кто "герой" этого письма. Есть несколько вариантов, но только варианты :)
"Привет, Господь. Странное это чувство, непонятно. Мне чуть чуть его не хватает, этих "придурковатых" выражений, при всем том, что я не скучаю за ним. Я скучаю за ним каждый день, просто сейчас он немножко часть моей жизни. Может быть не он сам, как личность, а то время, которое у нас есть. Иисус, пусть не произойдет ничего того, что не должно произойти. Прошу Тебя, Бог, благослови то время, которое будет у нас в будущем и пусть не будет ничего, что не будет совпадать с Твоей волей. Мой Бог, прошу дай мне интересную работу и такой доход, чтобы хватало и на учебу, и на одежду и на еду с косметикой. Спасибо Тебе, что у меня есть Твои обещания и Твое Слово. Благослови меня всеми благословениями, которые у Тебя есть для меня".
Удивительно... У меня есть интересная работа, и мне хватает на все это и даже на еду для жужика :) и на косметику и одежду для него.
А еще я поняла, что молилась о многом, но мало молилась о воле Бога в некоторых сферах моей жизни. Лучше поздно, чем никогда :)
вівторок, 8 грудня 2009 р.
невероятные слова
"Воздал мне Господь по правде моей, по чистоте рук моих вознаградил меня.
Ибо я хранил пути Господа и не был нечестивым пред Богом моим,
ибо все заповеди Его предо мною, и от уставов Его я не отступал,
и был непорочен пред Ним, и остерегался, чтобы не согрешить мне.
И воздал мне Господь по правде моей, по чистоте моей пред очами Его.
С милостивым Ты поступаешь милостиво, с мужем искренним - искренно,
с чистым - чисто, а с лукавым - по лукавству его.
Людей угнетенных Ты спасаешь и взором Своим унижаешь надменных.
Ты, Господи, светильник мой; Господь просвещает тьму мою.
С Тобою я поражаю войско; с Богом моим восхожу на стену.
Бог! - непорочен путь Его, чисто слово Господа, щит Он для всех, надеющихся на Него.
Ибо кто Бог, кроме Господа, и кто защита, кроме Бога нашего?
Бог препоясует меня силою, устрояет мне верный путь; делает ноги мои, как оленьи, и на высотах поставляет меня;
научает руки мои брани и мышцы мои напрягает, как медный лук.
Ты даешь мне щит спасения Твоего, и милость Твоя возвеличивает меня.
Ты расширяешь шаг мой подо мною, и не колеблются ноги мои.
Я гоняюсь за врагами моими и истребляю их, и не возвращаюсь, доколе не уничтожу их; и истребляю их и поражаю их, и не встают и падают под ноги мои.
Ты препоясываешь меня силою для войны и низлагаешь предо мною восстающих на меня;
Ты обращаешь ко мне тыл врагов моих, и я истребляю ненавидящих меня.
Они взывают, но нет спасающего, - ко Господу, но Он не внемлет им.
Я рассеваю их, как прах земной, как грязь уличную мну их и топчу их.
Ты избавил меня от мятежа народа моего; Ты сохранил меня, чтоб быть мне главою над иноплеменниками; народ, которого я не знал, служит мне".
неділя, 6 грудня 2009 р.
Буває і таке
Якщо це було її рішення, чому їй так боляче? Мабуть, це перший раз, коли її мозок зрадив. Ось так – взяв та поступився, повністю поступився її серцю. Раніше мозок та серце находили згоду. Їм якось вдавалося домовитися та порозумітися. А зараз мозок схибив. Ні, він не мовчить, він постійно повторює та нагадує, що «… уся ця історія мала закінчитися саме так, я повторював це тобі багато разів, я постійно нагадував це тобі, я звертався до Бога, я просив захистити тебе, я дуже просив захистити тебе від цього нестерпного болю. Я знав, що все буде саме так. А ти взагалі нічого не хотіло чути. Ні, не так… Ти чуло, дочувалося, навіть заспокоювалося, але потім, зненацька, ти щось бачило, на щось натикалося, щось таке придумувало та раділо. Починало сподіватися, навіть примірюватися. Марно я намагався щось змінити. Мені навіть здається, що я марно молився. Здається, що ми молилися про різні речі. Я ж просив Бога звільнити ТЕБЕ, саме ТЕБЕ від дурного, а ти, в тій ж самий час, молилося зовсім про інше. Ти молилося про таке, про що навіть мені не хотіло зізнаватися. Але хіба можна від мене щось сховати. Краще б ти мене слухало. І тоді не ридало б зараз так. Але ти не лише ридаєш, ти ще мене змішуєш думати про останню розмову. Ой ой. Не плач. Я знаю, що ти не хотіло говорити про це, але я наполягав. Через те, що раніше мені не вдалося тебе зупинити, навіть краще сказати – що я просто дав тобі свободу, припинив тебе контролювати. Ти ж таке беззахисне, таке собі наївне та віриш майже усьому».
Далі буде…
субота, 5 грудня 2009 р.
Done
Кто-то должен был это сделать...
Это точка.
Или три точки...
Я не хочу, чтобы это была точка, но по-другому нельзя, пока нельзя.
Я бы много отдала, чтобы вернуть...
Но я не могу жить в коробке...
Удивительно, но я не плачу...
Вот.
четвер, 26 листопада 2009 р.
It's time ...
It's timе что-то менять...
It's time кординально что-то менять...
It's time задуматься о самом важном...
It's time радоваться жизни... безусловно радоваться...
It's time благодарить... за все благодарить...
It's time слушать свое сердце; свое, а не чужое
А еще пора стать smart shopper
и начинать есть броколли
и еще много чего пора...
вівторок, 3 листопада 2009 р.
I like it
Мечта идиота :)
субота, 31 жовтня 2009 р.
Бывает
Четверг - я звезда. Пятница: "ну у нас любой может синхронить. Вам конечно было сложно. Вы ведь темы не знаете. И грамматика поплыла". О да, грамматика действительно поплыла. И русский перевод поплыл, когда скорость спикера была 200 слов в минуту, резкая и пересыпанная терминами, даже не терминами, а аббревиатурами. Могла лучше подготовиться. Уверенность зашкалила. Зато урок хороший. Первой реакцией было - надо менять сферу деятельности. Я ничего не умею. Пойду работать в школу или в ПТУ. Там я точно справлюсь. Потом был бассейн. Хороший пшшшшш и голова избавилась от пара. Это еще не конец. Я упала, хватило сил подняться.
А еще я отправила рассказ на конкурс в LQ :)
понеділок, 26 жовтня 2009 р.
Женское :)
Сегодня я решила, что я молодец (или умничка :), потому что вчера все-таки хватило сил "добить" перевод. А сегодня хватило сил отсинхронить 9 часов, после вчерашнего "добивания" и 5-часового сна.
А еще я хочу собаку. Очень очень сильно хочу. Такую смешную, лохматую и с детской мордочкой, в общем - чтобы на меня была похожа :) Собаку живую хочу. Настоящую.
Только вот понимаю, что нереально это сейчас. Жужика завести реально, а вот собаку нет.
Если я когда-то начну сочинять для журналов, то скорее всего это будет LQ, точно что неожиданный женский журнал.
Хочу уйти во французский стиль, хотя совсем не понимаю что это такое.
Хочу красить глаза, ярко. С большими стрелками, только не знаю пойдет ли это мне :)
Хочу ремонт, а надо холодильник. Хочу минимализм, а надо диван.
А еще хочу дочку, чтобы она была рыжая, кучерявая и с голубыми глазами. Даже имя ей придумала. Только наверно сначала надо мужа где-то взять. И не наверно, а точно. Конечно, не только для дочки :). Господь, ты ведь слышишь меня :).
Вот когда будет муж и дочка, точно заведу собаку.
А еще жутко соскучилась за Шаршовой, хочу к ней, а у меня виза закончилась. Надо с этим что-то делать.
Вот сижу и думаю, чего бы еще захотеть. Хочу купить свитер, не мне, а другу одному. Только вот не знаю как он на это отреагирует. Еще подумает, что хочу мужем его сделать, чтобы дочку родить. Может не покупать?
Хочу наконец-то вызубрить los verbos irregulares. А то стыдно уже как-то.
Завтра хочу в бассейн. Очень сильно хочу. А для этого надо что-то делать. Пошла делать :)
пʼятниця, 23 жовтня 2009 р.
Китай (початок)
Але насправді відкрила все це з іншого боку. Перш за все відкрила для себе саме китайців. Виявляється, що вони мають різні обличчя, а не те ж саме, як це мені раніше здавалося. Дійсно, майже всі вони з темним волоссям та темними (карими) очима, низенькі, худенькі, але різні. Вони зовсім не вживають хліба, може через це вони такі худі (треба більш детальніше про це подумати ), їхня їжа дуже дивна, як на мене. Скорпіони, яких можна замовити в ресторані (вже підсмажених), або обрати живого та його підсмажать за вашим смаком. Брррррррррр. Пекінська качка - це більш менш схоже на те, до чого я звикла. Рис та різноманітні його варіації. Це навіть можна приготувати й вдома. Солодкі шматочки курятини та солодкі великі такі креветки. Супи. Дуже незвичайні. Солодкі. Багато їжі дуже гострої. Хтось сказав, що вони це роблять навмисно, для дезінфекції шлунку. Краще про це не думати. Звичайно, п’ють вони чай. Кава не смачна та дуже дорога. Здається мені, що закохалася я в китайський чай.
Пекінська опера – це треба розуміти, або любити або приймати. Для мене це був виключно третій варіант. Надзвичайно цікаво, незвичайно та… голосно. Навіть дуже голосно. Але повільно, та я б сказала - аристократично. Чому аристократично не знаю, здається так мені. Що дійсно вражає – з яким пієтетом до цього відносяться самі китайці. Уявіть собі – неділя, 8 ранку, дуже великий парк в Пекіні в якому гуляє дуже багато людей. Хтось грає в якусь в гру (дивиться фотографію), хтось малює ієрогліфи, хтось займається гімнастикою або у-шу, а хтось репетирує – співи, гра на музичних інструментах.
середа, 21 жовтня 2009 р.
Учусь
неділя, 18 жовтня 2009 р.
Сказка
субота, 17 жовтня 2009 р.
Мат или не мат - вот в чем вопрос
середа, 30 вересня 2009 р.
...
Почула. Не зрозуміла. Перепитала. Пожартувала. Образився. Не зрозумів. Здивувалась. Намагався пояснити. Не повірила. Вийшла. Погукав. Не повернулася.
Зупинилася. Дратує. Болить. Крається. Питає. Кричить. Плаче. Радіє. Відчуває. Не соромиться. Не переймається. Звертається до себе. Не розуміє себе. Хоче. Боїться. Не хоче. Запитує. Відповідатиме потім.
Повернулася. Чи сідатиме? Не знає. Кортить вдарити, ляснути, заплакати, закричати, побігти. Не рухається. Все завмерло. Наче заснуло. Шелестить. Наче шепоче. Боїться поворушитися. Починає розуміти. Не погоджується. Далі буде… Сподіваюсь на це.
четвер, 10 вересня 2009 р.
Зацепило :)
"В любом соревновании побеждает не тот, кто сильнее, а тот кому больше нужна победа".
Интересная мысль... В моей жизни так часто бывает. Я не самая сильная, есть масса людей намного сильнее, наверно победа действительно больше нужна мне :)
И наоборот - бывает, что соперник твой, по всем законам слабее, но почему-то победа достается ему.
пʼятниця, 4 вересня 2009 р.
Риторический вопрос
Хотя обижаться было не на что.
Первый ничего не ответил, даже говорить не захотел.
Попросил не лезть в его жизнь и оставить в покое.
Второй расстроился, конечно, но решил, что кроме молитвы сделать ничего не может.
Хотя прощение еще раз попросил.
10 дней все было спокойно.
Второй молился, просто молился.
Первый вдруг снова появился в жизни второго.
Начал разные послания присылать.
Сердце второго начало рыдать. От непрощения первого.
Вопрос - если первый просит второго оставить его в покое, то зачем он постоянно пытается напоминать о себе и причинять ему боль? Логики никакой. Гордость рулит, наверно.
субота, 29 серпня 2009 р.
Про брехню
вівторок, 18 серпня 2009 р.
Така собі казочка
Початок осені. Майже початок. Ранок. Сонечко. Все просинається, мені здається, що повільніше у порівнянні з літом. Вже не так голосно співають птахи, вже не так спекотне, але все одно приємно купатися в променях сонця. Дерева ніби то готуються до приходу холодів. Вони не сумують, вони розуміють, що це буде оновленням. Оновленням їхньої сили і краси. Зараз вони зелені, одягнені, але згодом їхнє листя почне змінювати колір, а згодом залишати їх. Червоні, жовті, вишневі - мої улюблені кольори осені. А цей звук, коли йдеш парком або лісом, торкаєшся ногами листя та чуєш ніби то шепотіння, таке заспокійливе, що іноді хочеться забрати його з собою. Декілька днів, декілька тижнів Все це буде незабаром, не зараз. Зараз природа ще насолоджується останніми сонячними днями цього літа. Я намагаюся робити це разом з нею - спостерігати за рухом води на Дніпрі, яка постійно змінює колір та ходу, слухати шум літа вдень та тишу вночі, бігати без парасольки під літнім теплим дощем та підставляти обличчя сонцю.
Птахи… Деякі вже полетіли у теплі країни, деякі починають збиратися, деякі залишаються тут, в Києві. Вони вже звикли до холодів та, мабуть, сподіваються на людей, на те, що вони їх будуть годувати. Хоча чи можуть птахи сподіватися?
Люди… Чи змінюються вони з приходом осені? Може з’являються нові фарби в їхньому настрої? Може вже здається менш яскравим? Може їх охоплює сум та вони також, як дерева, починають готуватися до приходу холодів? Мабуть ні. Але це буде зовсім інша історія :)
Disclaimer: это одна из домашек по украинскому :) скоро начну испанские сказки выкладывать.